Перевірка зрадою

Учасники тематичного центру "ЮнКор" відкривають рубрику "Соціальний експеримент", у якій намагатимуться програвати різноманітні життєві ситуації і дивитися, як на них будуть реагувати жителі нашого міста.

На початку листопада стартував фестиваль дитячо-юнацької журналістики "Прес-хвиля". Під час відкриття заходу команди-учасниці обрали теми для конкурсу відеоробіт. За долею жеребкування прес-центру ЗЗСО №20 випала цікава й актуальна тема. 
Зрада. Кожен із нас, без сумніву, хоч раз у житті тим чи іншим чином стикався з нею. Це завжди боляче і неприємно. І завжди несподівано. Але чому і звідки вона приходить? 

Іноді ми просто помиляємося: не так зрозуміли іншого, чогось собі навигадували. Таке стається внаслідок неоднакового сприйняття людьми різних цінностей і цілей. У житті ми часто керуємося вимогами соціального обміну: ти - мені, я - тобі. Але дотримуватися їх кожен із нас намагається за принципом "мінімакс" - мінімум віддати, максимум отримати.

Можливо, ви ніколи не думали про зраду і з упевненістю можете сказати, що такого не трапиться. Ви залишитеся вірними своїй другій половинці і продовжите любити її. Тим не менш, існують зовсім інші види зради, про які ви навіть не підозрюєте або не замислюєтесь. 

Щодня сотні, а той тисячі людей стають господарями пухнастих вихованців: хом’ячків, папуг, котиків і песиків. Зізнайтеся, кожен коли-небудь мріяв про домашню тваринку. Однак, який відсоток можливості того, що майбутній володар не покине її напризволяще? Адже, ми відповідаємо за тих, кого приручили. Тоді ж чому, ми не задумуючись, викидаємо невинних пухнастиків на вулицю, як тільки вони набриднуть?! Тварини - наші найвірніші друзі, які ніколи не зрадять. Але "зрада, як смерть - вона не знає нюансів". А як щодо людини?! 

Тому ми вирішили перевірити, як ставляться до зради в суспільстві та що оберуть його учасники: людяність і порядність, чи бездушність і жорстокість? 

Шукаючи місце для експерименту, ми обміркували багато аспектів, які могли б вплинути на результат всієї справи. До початку зйомок ми обрали чотири маршрутні зипинки, що знаходяться на Східному проспекті: "Залізничний вокзал", "Торговий центр "Сільпо", "Горбатий міст" та "Супермаркет "АТБ". Більш підходящого місця годі й шукати. У годину пік тут завжди багато людей і на гучну сварку може ніхто не звернути увагу. 

За нашою легендою дві сестри не можуть порозумітися стосовно майбутньої долі песика: одна з них вирішила його поселити у себе вдома, а інша - категорично проти цього рішення через заборону їхньої сварливої матері. 

Наші герої йшли назустріч один одному з різних сторін, і ніхто не очікував, що вже за півхвилини на зупинці почнеться сварка. Актори старанно відігрували проблемну ситуацію. Крики та голосні заяви лунали так чітко і голосно, що прохання покинути песика напризволяще було чутно майже за квартал від місця сутички. Приблизно 15 хвилин паніки та сперичання двох дівчат нікого не зацікавили. Люди робили вигляд, мов нічого і не відбувалося, а самі мовчки проходили повз. Ми не могли повірити, що бердянцям все одно. Не здаючись, нагнітали ситуацію, але ні зміна зупинки, ні додавання більшої агресії у момент гри, ні навіть прямі зіткнення з перехожими так і не призвели до жодної словесної реакції громадян нашого міста. 

На превеликий жаль, константуємо факт стурбованості людей тільки своїми щоденними справами. Більшість жителів Бердянська кидали на дівчат поодинокі погляди, проходячи повз наших героїв. Саме тому, майже після двох годин експерименту, ми вирішили змінити його зміст. 

У другій частині дійства ми знаходили песика та пропонували бердянцям прихистити його. Так, зустрівши першу ліпшу жіночку, яка поспішала до зупинки, ми поцікавилися чи не її часом ця тваринка. На що громадянка похитала головою, і зі швидкістю світла зникла у заповненому транспорті. Наступним ми зустріли чоловіка, який нарешті з нами заговорив. Він поцікавився, у чому суть проблеми, і запропонував нам, щоб ми самі забрали собаку, не зважаючи на нашу історію про заборону батьків. 

Продовжуючи опитування, ми зустрічали людей, які охоче вступали з нами в діалог(ще б пак, у них не було вибору, бо ми, мов реп'яхи, приставили зі своїми запитаннями і проханнями). Але нам не вдалося нікого вмовити прихистити песика. Всі, як один, знаходили якісь відмазки: хтось піклувався про кішок, у когось алергія... Та були навіть ті, що пропонували просто відпустити тварину, знаючи, що вона бігає по дорозі і може втрапити під колеса автівок. 

Більше, ніж за дві години експерименту маленького песика не взяла жодна людина. Але, хочемо звернути увагу на те, що навіть звичайна голосна сварка у людяному місті не зацікавила жодної пересічної людини. Та більше того, бердянці провалили тест на людяність та милосердя у зрадливій ситуації у ставленні до тварин та людей. 

Маргарита КОЧЕТКОВА, Вероніка ЛЕРНЕР, 

Аліна СТЕЛЬМАЧЕКО, Альона КУТЄПОВА.